На зміну старому ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93), який регламентував роботу спеціалізованих підприємств по брухту та відходам кольорових метавлів і сплавів вийшов новий.
Його повна назва «Брухт і відходи кольорових металів і сплавів. Загальні технічні умови. ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 1639:2009». Виданий ДЕРЖСПОЖИВЧСТАНДАРТОМ України в Києві в 2011 році. Згідно з цим документом він набуває чинності з 2011-07-01.
Розроблено: МКТ 107 «Вторинні кольорові метали», Донецький державний науково-дослідний та проектний інститут кольорових металів (ТК 11 «Кольорові метали та сплави»), НВ «Міжрегіональний центр вторинної кольорової металургії» (ТК 462 «Вторинні кольорові метали»), Федеральне державне унітарне підприємтво «Державний науково-дослідний інститут кольорових металів» (ТК 373 «Кольорові метали та сплави»). Якщо аналізувати нові технічні умови.
Які суттєві відмінності між цими двома документами?
В старому ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93) брухт і відходи кольорових металів і сплавів поділяють за найменуванням металів; за фізичними ознаками – на класи; за хімічним складом – на групи та марки сплавів; за показниами якості – на сорти згідно з таблицями. В подальшому ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 1639:2009 брухт та відходи за характеристиками та показниками якості поділяють за видами.
Для прикладу, алюміній в старих технічних умовах поділявся на XIII груп за хімічним складом, на 2-ва класи за фізичними ознаками та на 4-ри сорти (1,2,2а,3) за показниками якості (так звані норми засміченності). Для того, щоб порахувати кількість всіх можливих варіантів достатньо перемножити кількість груп на кількість сортів не беручи навіть до уваги класи.
XIII х 4 = 52. Одержуємо 52 різних варіанта.
Тепер перейдемо до нових технічних умов. Видів алюмінію тут 32. І такі зміни по кожному металу, що знаходиться в нових технічних умовах. В наявності спрощення технічного документу. Але разом з тим відмова класифікувати метал по трьом ознакам ускладнює користування новим ДСТУ.
Порівнюючи і аналізуючи ДСТУ 3211:2009 можна виявити ряд неточностей.
Наприклад, у виді 1 алюмінію в колонці «характеристика» зазначено – «Чисті відходи з нелегованого алюмінію від виробництва прокату, профілів, труб, листів, стрічок тощо. Чистий поліграфічний брухт». Нижче зазначені марки сплавів: А85, А8, А7, А7Е, А6,... тобто з вмістом алюмінію не менше 98,5%. Так от, не один профільний завод, який виготовляє алюмінієвий профіль не використовує вище зазначені сплави по одній простій причині: механічні характеристики такого профілю досить слабкі.
Друга неточність - під словом чистий поліграфічний брухт з товщиною не менше 1 мм, як показано в колонці «норма» просто в природі не існує.
На практиці під поліграфічним брухтом розуміють офсетні алюмінієві пластини. Так вони дійсно із сплавів зазначених в виді 1, але товщини таких пластин від 0,25 мм до 0,6 мм, крім того ці всі пластини після використання мають на одній стороні нанесене фарбою зображення, яке переноситься на папір.
Тобто говорити про існування чистого поліграфічного брухту товщиною не менше 1 мм змісту ніякого не має. Не зрозуміло також чому в 1-му виді з’явився сплав АД1 тим більше, що в нормах на 1-й вид чітко вказано Zn не більше 0,07%, а кремнію не більше 0,25 % хоча сам сплав має вміст Zn до 0,1 %, а кремнію до 0,3 %.
Між тим сплав АД1 в старих технічних умовах знаходиться в другій групі сплавів разом з Д18, АД31, АД.
Якщо стільки казусів знайдено тільки в першому виді алюмінію, то скільки ще їх є в цьому документі взагалі?
Але найбільше більше здивування викликало те, що список кольорових металів поповнила легована та низько легована сталі. Це величезне відкриття в області хімії!
Чудово розуміємо, що за одну ніч можна переписати будь-який юридичний закон. Але це не стосуєсться законів фізики та хімії! Маємо надію, що в даний документ будуть внесені ще певні зміни та доповнення, які зроблять ДСТУ 3211-2009 більш зрозумілим і простим в користуванні.
3211:2009/ГОСТ 1639:2009.
